Священний кліщ

Сиджу під деревом, читаю,
колосся - дальня далина
і яблук на гілках немає -
Ньютона доля - не моя.

Розлігся на траві, леу на пузі
і слиню пальці немасні,
спекотно  бо, лиш шорти-друзі
ще гріють тіло на мені.

Аж раптом, у районі паху,
зачухалось, пардон, мені
і відчуваю я початок краху
вздовж епідермісу спини.

"Ай, курва, кліщ вкусив,
як срака чешеться же ж, курва..."
Та ще усратися не встиг,
як у руці з'явилася курка.

Шикарна лапа із м'ясця,
про неї думав я секунди тому,
та звідки, курва, ясний шляк,
та курка?! Не піду додому.

Стає до болі інтересно:
"А шо то в сраці є за прищ?",
і мою думку тут понесло:
"То ж, курва є, священний кліщ".

Рішив я руки опустити,
хоч далі сіпалося око,
бо кроку я не міг ступити -
так срака чіхалась нівроку.

Я по пріколу загадав машину,
закрив я очі, курва - "Бац!" -
вже грію в шкірянім салоні спину
і розум втратити дістав я шанс.

Опанував себе і видихнув-вдихнув я,
не може бути, блять, ну нє,
ну як такая неосвічена свиня
дістала щастя літрове горнє?!

От став я, курва, президентом
і з вертольота срав на всіх
не скористатися моментом,
не зміг, бо, певно, був би гріх.

І все у мене є, катаюся у маслі,
як шпрота в соняшній олії,
але нестерпно чешеться і страшно
священний кліщ, що втілив мої мрії.

Я маю все, я - пуп Землі
і сцяю я на всі недолі,
того кліща вийняв мені
проктолог на ім'я Бертоллі.

Він клацнув кігтями охайно
і роздавив священного кліща
і каже: "20 тисяч баксів і негайно,
бо запихну назад того хруща".

Я по кишенях...поняв...заігрався
в кармані грошиків хуйня.
Грошима тими я засрався,
така хєрня от, ребятня.

Лежу під деревом я знову,
читаю Тютчєва роман,
не видно в полі вже корову
і вид весь закриває уркаган.

Ростуть дерева на стіні
із цегли і з соплєй повставші,
не впаде більше кліщ мені,
бо доля посміхається не завше.