Кінець-пиздець (Чорна гопота)

Пузатий місяць виліза на небеса,
він дню пиздець приносить непомітно,
та де пиздець, там вечора початок, звісно,
там виліза на землю чорна гопота.

Ті пацани - пиздець культурі
і всьому світлому - пизда,
бо чорна гопота, в натурє,
не буде "бля" ве нікогда.

Вони не люблять сильно умних,
їх філософія - пизда,
у сні упавших лість'єв шумних,
у них - душевна злагода.

О, Ніцше, Фауст, милий Ґьоте,
чи думав хто, коли й когда,
добро вселенське має проти
себе чорна гопота.

Віктор Ґюґо і Данте, де ви?
Хто вихід знайде? І куда?
Щоб в перевулку не зустріла,
не дала межи очі гопота?!

Підставив щоку, потім другу,
не стало ока, потім два,
позичив нирку, відірвали руку,
народні месники, ну де ви, бля?!

Колись казала бабця Ліна,
що "фініш - це по суті старт".
Настав пиздець і впав я на коліна,
а старт початку - не настав.

Заходить сонце в горизонті,
блищить вже на траві роса,
я мав життя, коли був на роботі,
пиздець принесла чорна гопота.